Блог майстра в/н: Шеметюк Ю. В. ;Професія-5122 Кухар; Кваліфікація 4 розряд: ТЕМА 5. Нарізання овочів складними формами. Елементи оформлення страв. Урок 1. Нарізання овочів складними формами. Виготовлення елементів з овочів для оформлення страв.

ІНСТРУКТАЖІ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Види інструктажів

Для попередження нещасних випадків на підприємствах громадського харчування встановлена система навчання робітників безпечним прийомам та методам роботи .Ця система включає проведення інструктажу з техніки безпеки, який залежить від мети .

За характером і часом проведення інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

• з усіма працівниками, які приймаються на роботу, або тимчасову роботу незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

• з усіма учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики, екскурсії;

• з усіма вихованцями, учнями, студентами при їх оформленні або зарахуванні на навчання до закладу освіти. Інструктаж проводить працівник служби охорони праці. А за відсутності такого - особа. на яку наказом керівника закладу освіти покладені ці обов’язки. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу та в документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці: а) з працівником;

• новоприйнятим (постійно чи тимчасово) в заклад освіти;

• який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

• який буде виконувати нову для нього роботу;

б) з учнями та студентами закладів освіти:

• на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов’язаний із застосуванням небезпечних або шкідливих

• хімічних, фізичних. Біологічних факторів; в гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змагання-ми, вправами на спортивних знаряддях, при проведенні заходів за межами території закладу освіти;

• перед виконанням кожного навчального завдання, пов’язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо;

• на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми), навчального плану (програми), із загальних вимог безпеки, пов’язаних з тематикою і особливостями проведення цих занять.

Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці (за програмою первинного інструктажу) з урахуванням конкретних умов праці не рідше:

• на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

• для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться:

а) з працівниками:

• при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

• при порушеннях вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвели або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

• при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

• при перерві в роботі виконавця робіт більше ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою. А для решти робіт - понад 60 днів.

б) з учнями, студентами - в кабінетах, лабораторіях, майстернях, тощо, при порушенні ними вимог нормативних актів про охорону праці , що можуть призвести, або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Цільовий інструктаж проводиться:

а) з працівниками:

• при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою;

• при ліквідації аварій, наслідків стихійного лиха;

• при проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуски, розпорядження, або інші документи. б) з учнями, студентами в разі організації масових заходів (екскурсій, походів, спортивних

заходів, робіт КСП тощо).

Первинний, позаплановий, цільовий інструктажі проводять відповідні вчителі, керівники гуртків, тренери, майстри виробничого навчання. Завідуючі кабінетами (лабораторіями) тощо за відповідними інструкціями чи програмам.

Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

Інструкція з охорони праці в холодному цеху

Загальні положення

6. Отруєння газом.

7. Ураження внаслідок вибуху газової суміші.

8. Ураження електричним струмом.

9. Поранення при експлуатації машин.

10. Поранення кухонним інструментом.

Перед початком роботи

6. Перевірити заземлення і цілісність його ізоляції.

7. Перевірити надійність кріплення обладнання на робочому місці.

8. Закрити надійно змінні машини на корпусі електричного приводу допомогою гайок, барашок

9. Виконувати складання машини для нарізки відварених овочів обережно, без великих зусиль та ударів (остерігайтесь порізів ножами ріжучих інструментів машини)

10. Перевірити стан підлоги біля механізмів та наявності гумових килимків.

Під час роботи

1. При експлуатації машини для нарізки гастрономічних продуктів:

• Працювати при закритому щитку ріжучого пристрою

• Не допускати натягу шнура живлення

• Не встановлювати продукт для нарізки при не вимкненій машині

• Закріпити надійно продукт в зажимному пристрої

• Не направляти продукт руками під час роботи машини, використати товкач

• Видаляти продукти дерев’яною лопаткою, після повної зупинки і надійного вимкнення машини від електричного струму

• Не підхвачувати нарізані продукти із розгрузочного отвору

• Звільнити прикріплений лоток після зупинки машини

• Не очищати дисковий ніж машини руками, використати для цієї цілі дерев’яні скребки, роботи проводити при повній зупинці дискового ножа і надійного вимкнення машини від електричного струму.

2. При експлуатації машини для нарізки овочів:

• Не проштовхувати продукти в загруз очну воронку руками, користуватися для цієї цілі пестиком.

• Проводити розбирання машини для санітарної обробки обережно, остерігаючись порізів при знятті дискових ножів

• Під час роботи не відвертати увагу на розмови

3. Не направляти моноліт масла під струни ріжучої машини руками, не вмішуйтесь в роботу

машини до закінчення циклу:

• Проводити нарізку масла моноліту з допомогою струни з ручки

• Не нарізати продукти вручну на вису, використовувати для нарізки розробні дошки

• Нарізку ріпчастої цибулі проводити в витяжній шафі

• Не використовувати битий посуд, який має сколи, тріщини

• Не носити ніж в руках гострим лезом вперед, переносити його в футлярі

• Не проводити роботи по переміщенню продуктів і тари з ножем в руках

• Не залишати ніж на столі під час перерви в роботі. Прибирати його в спеціальне місце

• Не користуватися ножами, в яких не закріплене чи туге лезо.

В аварійних ситуаціях

1. Негайно відключити від електромережі.

2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб.

3. Повідомити про те, що сталося керівника робіт

4. Якщо стався нещасний випадок необхідно надавати потерпілому першу медичну допомогу, а в разі потреби викликати «швидку допомогу»

5. В усіх випадках виконувати вказівки керівника робіт по усуненню небезпечного стану.

Після закінчення роботи

1. Застерігатися порізів ріжучими кромками ножів під час розбирання овочеріжучих машин.

2. Про особливості роботи або стан обладнання повідомити майстра.

Інструкція з охорони праці при роботі в овочевому цеху

Загальні положення

1. Ураження електричним струмом.

2. Поранення при експлуатації машин.

3. Поранення кухонним інвентарем.

Перед початком роботи

1. Застебнути спецодяг на всі ґудзики, підберіть коси під головний убір. Не допускайте звисаючих кінчиків одежі, не заколюйте одежу шпильками. Не тримайте і кишенях гострих предметів.

2. Перевірте наявність заземлення та обладнання

3. Перевірте міцність кріплення обладнання (картоплечистки, овочерізки )

4. Переконайтесь в відсутності сторонніх предметів навколо і в середині обладнання

5. Перевірте наявність та справність дерев’яної решітки під ногами

6. Перевірте справність необхідних для роботи інструментів та пристроїв. Дерев’яні ручки інвентарю повинні бути чисто оброблені і не мали тріщин.

7. Перевірте зовнішнім оглядом звисаючих і оголених кінців електроприводу

8. Попередьте про недоліки інвентарю або обладнання адміністрацію.

Під час роботи

1. Не відкривайте запобіжні кришки при роботі картоплечистки і овочерізки

2. Загружайте продукти в робочу камеру овочерізки, тільки після вмикання електродвигуна.

3. Не опускайте руки в робочу камеру машини. Остерігайтесь попадання рук під ножі чи інші обертаючі частини овочерізки та інших машин.

4. Загружати продукти в робочу камеру тільки спеціальним предметом - дерев’яною лопаткою.

5. Не перевіряйте якість загострення ножів руками. Дивіться на якість загострення по нарізаному продукту.

6. Перевіряйте якість періодично надійність затяжки болтів, які кріплять хвостовик механізмів в патрубку привода.

7. Видаляйте продукт, що заклинився після вимикання машини.

8. Надійно закріпляйте підняту шинковку на овочерізці під час її очистки від останків продукту, не всувайте в неї руки.

9. Не тримайте ніж в руках при подачі продуктів в овочерізку, не кидайте ніж в продукцію

10. Проводьте нарізку цибулі під витяжними шафами.

В аварійних ситуаціях

1. Негайно відключити від електроенергії.

2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб.

3. Повідомити про те, що сталося керівника робіт.

4. Якщо стався нещасний випадок необхідно надати потерпілому першу медичну до-помогу, а в разі потреби викликати «швидку допомогу».

5. Якщо сталася пожежа - викликати пожежну частину та приступити до гасіння підручними засобами пожежегасіння.

6. В усіх випадках виконувати вказівки керівника робіт по усуненню небезпечного стану.

По закінченні роботи

1. Не зупиняйте диск овочерізки або будь яким предметом після вимкнення електро-двигуна.

2. При замінні змінних частин машини бережіть руки від порізів.

3. Не чистіть робочу камері, змінні частини машин від останків продукту руками, користуйтесь дерев’яною лопаткою, щіткою

4. Приведт своє робоче місце в ідеальний стан.

5. Вимкніть електрорубильники.

Овочевий цех

Адміністрація підприємства повинна забезпечити безпеку роботи на всіх робочих ділянках, категорично забороняється допускати до роботи на машинах осіб, які не знають правил експлуатації . Біля кожної машини повинні бути вивішені правила роботи і допомоги з охорони праці та безпеки життєдіяльності. Необхідно регулярно проводити з кожним робітником поточний інструктаж з правил експлуатації обладнання

Температура у приміщенні повинна бути не вищою 16 С, протяги не допускаються.

Включателі і запобіжники слід встановлювати закритого типу. Включати і виключати машини можна лише з допомогою кнопок «Пуск» і «Стоп», які безпосередньо розміщені на корпусі машини. Усі частини машини, що рухаються повинні бути огородженні, а мотори заземлені. Замінювати змінні частини і змащувати машини слід лише при виключеному приводі. Овочі необхідно проштовхувати в завантажувальний люк спеціальним товкачем.

Підлога повинна бути рівною, не слизькою, з ухилом до трапів для стікання води.

Виробничі столи і ванни повинні бути без гострих кутів, а овочемийки і картоплечистки необхідно огородити бортиками висотою 10 - 12 см. Жінки мають право підіймати вантажі не більше 20 кг. (у двох 50 кг.), чоловіки - до 80 кг.

Санітарно-гігієнічні вимоги до овочевого цеху і виробництва овочевих напівфабрикатів. Овочевий цех являє собою загрозу як джерело можливого забруднення підприємства патогенною мікрофлорою. Тому овочі ретельно потрібно сортувати, очищати та мити. Особливо ретельній обробці піддаються овочі, які потрапляють в їжу в сирому виді. Свіжі огірки, помідори потрібно мити в великій кількості води, а зелень потрібно замочувати у воді 5-10 хв., а потім ретельно миють в великій кількості води.

При обробці картоплі особливу увагу приділяють доочищенню її від вічок і позеленілих частин.

Солені і квашені овочі промивають при виявленні плісняви. Напівфабрикати із свіжих овочів потрібно відразу піддавати тепловій обробці. Очищені овочі можна зберігати при температурі від 2 до 6°С не більше 12-24год.

Якість обробленої сировини і приготування їжі залежить від санітарного стану робочого місця, обладнання і інвентарю. Приміщення підмітається і миється, витирається насухо. Прибирання проводиться під час роботи, в кінці роботи і генеральне прибирання кожної зміни. Миючі засоби використовують лише ті, що дозволені органами санітарного контролю.

Робочі частини машин по закінченню роботи розбирають та ретельно миють гарячою водою з додаванням миючих засобів. Робочий стіл потрібно протирати вологою ганчіркою, а в кінці робочого дня вимити з мийними засобами і ополіскувати гарячою водою. В процесі роботи необхідно своєчасно прибирати зі столу харчові відходи, забруднений кухонний посуд та інвентар. Дошки та ножі слід використовувати строго за призначенням і в співвідношенні до маркування.

Згідно санітарних норм і правил передбачено відповідне освітлення, підведена холодна і гаряча вода, каналізаційний стік, трапи, у цеху знаходяться 0,2 та 0,5% розчину хлорного вапна, інструкція їх використання, а також інструкція техніки безпеки з обладнання. Навколо картопле-очищувальної машини встановлено бортик і зливний трап для підтримування санітарного стану у цеху.

Розміщення обладнання в овочевому цеху підприємства,

що працює на сировині:

1 — підтоварник; 2 — картоплечистка; 3 — ванни мийні; 4 — столи для доочищання картоплі; 5 — овочерізка; 6 — виробничі столи; 7 — стіл з витяжною шафою для обробки цибулі.

Фігурні форми нарізання картоплі та коренеплодів:

1 - бочечки; 2 — часнички; 3 — грушки; 4 — стружка; 5 — спіраль; 6 — кульки; 7 — гребінець; 8 — шестірня; 9 — зірочка; 10 — шпалка.

Обточування картоплі :

1 – положення рук; 2 – стадії обточування

Зрізування з картоплі стружки.

Карбування моркви.

Овочевий цех

Температура у приміщенні повинна бути не вищою 16 С, протяги не допускаються.

Підлога повинна бути рівною, не слизькою, з ухилом до трапів для стікання води.

ПОРАДИ МАЙСТРА

Зелені огірки зберігаються свіжими кілька днів, якщо їх занурити у воду на три чверті (хвостиками вниз), причому воду слід міняти щодня. Інший спосіб: огірки укладають в емалірований посуд і тримають на нижній полиці холодильника без кришки.
Огірки не можна зберігати разом з яблуками.

Кабачки всіх сортів використовують тільки недозрілими, так як зрілі жорсткі і недобрі. Молоді кабачки можна використовувати в їжу з шкіркою.

Смажити краще всього дрібні кабачки. Якщо вони залишаться жорсткими, то їх доводять до готовності в духовці при закритій кришці 5-10 хв.
Скибочки кабачків для приготування ікри попередньо можна запанірувати в борошні і обсмажити.

Самі смачніші баклажани - фіолетові, довгі.

Щоб м'якоть баклажанів залишилася світлою, їх запікають у духовці на сильному вогні.
Баклажанами і не чистять, але тщетно миють.

Баклажанами для фарширування розрізають навпіл і гострим ножем роблять по краях надрези, так як при тепловій обробці шкірка лопається. Потім видаляють насіння, солять і залишають на 10-15 хв., щоб виділився сік. Після того, як баклажани промиють, іх наповнюють фаршем.

Баклажанами для ікри краще спекти (а не зварити). Їх не потрібно пропускати через м'ясорубку: від металу ікра придбає неприємний присмак.

Гарбуз - корисно і красиво

Гарбуз був улюбленим овочем у людей ще споконвіку. Головна його перевага - різноманіття страв, які можна з нього приготувати. Батьківщиною гарбуза вважається Мексика і Південна Америка. Раніше в аборигенів була навіть традиція - ділитися приготовленим гарбузом з новими поселенцями. А в Греції вправний кухар влаштував бенкет, де в якості частування використовувалися різноманітні страви з гарбуза. Міняючи приправи і процес приготування, він зміг добитися того, що у гарбуза був смак ягнятини, телятини і різних овочів.

Гарбузові віддавали перевагу не тільки як корисному овочу, але і як предмету декоративної прикраси. Казкар Шарль Перро навіть зробив його персонажем однієї з своїх казок в якості золотої карети. Але найбільшої уваги гарбуз удостоюється 31 жовтня, у свято Хеллоуїн. У цей день з гарбуза вирізаються забавні пики злих духів, а всередину поміщається свічка. Гарбуз - головний персонаж цього свята. Історія його починається з часів кельтського фестивалю Самхейн, у римлян він носив назву «День Помони» (богині рослин), а у християн - «День всіх святих». Це свято поєднує в собі дві традиції: кельтську - вшановувати злих духів і християнську - схилитися всім святим. З часом багато традицій змінилися, а гарбуз так і залишився головним атрибутом даного свята. Його все так само наряджають, вирізують і прикрашають.

Окрім краси гарбуз ще й дуже корисний продукт. В ньому багато мінеральних речовин він відмінно зберігається в прохолодному і сухому місці без втрати вітамінів протягом місяця. Смак гарбуза сам по собі нейтральний, його можна поєднувати в приготовлених з кисло-солодкими і солодкими продуктами, такими як яблука і апельсини. Головне в приготуванні гарбуза - не варити його, а запікати, тоді його смак виходить більш насиченим. При приготуванні страв з гарбуза часто використовуються прянощі, такі як кмин, перець і різні східні суміші.

При виборі гарбуза звертайте увагу на його колір. Чим він більш оранжевий, тим краще. Крім цього, він повинен бути щільним, м'ясистим, важким і пружним. Зверніть увагу на зрілість овочу. Недозрілий буде несмачним, а перезрілий виявиться волокнистим і тістоподібним.

Існує безліч сортів гарбуза. У різних регіонах вона відрізняється кольором, розміром і формою. Так, наприклад, в Мексиці вирощують так звані «дерев'яні» гарбузи. Їх шкірка настільки щільна, що, висушивши її, можна зробити вазу або посуд. Прийоми декорування таких гарбузів настільки різноманітні, що дозволяють створювати з них високохудожні вироби. Як правило, на поверхні «дерев'яного» гарбуза випалюють орнамент або візерунок і прорізають в ньому безліч отворів.

Гарбуз є найдавнішою культурною рослиною Америки. На території Мексики були знайдені насіння мускатного гарбуза, вік яких 10 000 років. Але людей захоплює не тільки приготування різноманітних страв з гарбуза, але і декорування його, використання як атрибуту свята, а також процес вирощування. Часом розміри гарбуза, вирощеного дбайливими руками, заслуговують окремого місця на сторінках книги рекордів Гіннеса. Так, щороку проводиться ряд виставок по всьому світу, де оголошується переможець найбільшого гарбуза. Останнім таким рекордсменом став фермер Тед Стар з Плезант Хілла, штат Орегон, на змаганнях «Чемпіонат гарбузів-2007» у місті Сан-Матео. Його овоч важив 692 кілограми!

Баклажан - овоч довголіття

Батьківщиною баклажана є тропічні райони Азії. Саме тут, в теплому кліматі, вони прижилися найкраще. Коли баклажан потрапив до Греції, то практично відразу викликав підозру лікарів. Мабуть, «неїстівний» фіолетовий колір збентежив їх. Греки вважали, що той, хто ризикує з'їсти цей дивний плід, може втратити розум. Як не дивно, але частка правди в цьому є. Перезрілі баклажани з жовтуватою або коричневою шкіркою стають небезпечними: в них різко зростає вміст отруйних речовин, наприклад соланіну - отруйного алкалоїду. При отруєнні виникають нудота, блювання, пронос, сильні кишкові кольки, судоми, задишка, ціаноз. У якості першої допомоги дати потерпілому молоко, яєчний білок, слизові супи. Але все-таки ризик «втрати розуму» мінімальний. Навряд чи хтось зійде з розуму від травлення шлунку.

Незважаючи на те, що баклажан вважався в стародавності шкідливим і небезпечним, насправді він дуже корисний. Баклажани широко використовуються в лікувальному харчуванні. Їх рекомендують їсти при атеросклерозі, оскільки значно знижується рівень холестерину в крові і в стінках судин. Баклажани збагачують серце калієм, виводять з організму надлишки рідини, допомагаючи знімати набряки. Баклажани корисні і при захворюваннях шлункового-кишкового тракту, супроводжуваних запорами, і хворобах печінки. Лікарі рекомендують баклажани при поліартритах і подагрі, при сечокам’яній і жовчнокам'яній хворобі; при недокрів'ї баклажани, завдяки солям заліза, міді, марганцю і кобальту, стимулюють кровотворення.

Вирощують баклажани не тільки в теплих країнах, але і на сході. У холодному кліматі баклажани вирощують в теплицях. У теплиці вирощують в горщиках або на грядці. У відкритому ґрунті для баклажанів спеціально підбирають місце, де більше сонця. Грунт удобрюють органікою.
Збирати баклажани краще, коли вони ще не дозріли і мають характерний синьо-фіолетовий колір. Готують баклажани зазвичай на рослинній олії і подають як гарнір або фарширують різними начинками.

Огірок - плід країни вічного літа

Огірки прийшли до нас з країни вічного літа - Індії. Дикий огірок у себе на батьківщині - тропічна ліана, росте в лісах, в'ється, забираючись високо на дерева, а плоди звисають вниз. Насіння огірків знаходили в руїнах хазарського міста Саркепа, а це свідчить про те, що люди знають і люблять огірки майже шість тисяч років. Відомо, що римський імператор Тіберій вимагав, щоб йому на обід завжди подавали огірки.

Вважається, що в Європу огірок потрапив завдяки завоюванням стародавніми греками Південно-Східної Азії. Зображення огірка можна зустріти в давньогрецьких храмах. Греки називали огірок «аорос». Перекладається це слово як «незрілий», оскільки плоди вживалися в їжу недозрілими. Слово «аорос» поступово перейшло в «аугурос», на Русі воно було перероблено в «огірок».

У північній частині Європи огірки почали вирощувати в IX столітті (Франція). В Америку вони потрапили з іспанцями. Тільки в XIX столітті огірки почали вживати в сирому вигляді. Сьогодні цей овоч використається в салатах, закусках, бутербродах. Також його можна подавати в гарячому вигляді, як цукіні. Ласощами кухні Східної Європи є солоні огірки.

Всі ми знаємо, що огірки мало не суцільно складаються з води (96%). Але, як пише Поль Брегг, «найцінніша їх складова - це рідина, дистильована самою природою». А дистильована вода, як відомо, допомагає розчинити багато отрути, яка накопичується в організмі, і, проходячи через нирки, не залишає в них неорганічних залишків і піску. Тим більше що в цій дарованою природою воді багато мінеральних солей і мікроелементів (фосфор, кальцій, магній, залізо, калій, мідь, марганець, сірка, кобальт, цинк, кремній, йод).

Огірок - рекордсмен за вмістом лужних еквівалентів, тому усуває ацидоз (закислення організму), завдяки чому виліковує хронічні запальні процеси нагноєння, де б вони не розташовувалися. Огірки оздоровлюють кишківник, стримують утворення жирів з вуглеводів. Вони регулюють кислотність шлункового соку.

Огірок також можна використовувати для зовнішнього застосування у вигляді масок, які очищують і розгладжують шкіру, прибирають набряки і темні кола під очима.

Редис і редька

По суті, редиска і редька - це одне і те ж. Мабуть, їх одна відмінність - колір і розмір. Редька дайкон може рости на будь-якому грунті, але кращий урожай вона дає там, де є глибоке залягання вод. Рослина може бути одно-або дворічною. Зазвичай дайкон білого кольору, з гладкою поверхнею, за формою нагадує циліндр, що переходить у веретено, але зустрічається японська редька дайкон червоного або рожевого кольору. У їжу можна вживати не тільки коренеплод, але і ніжні листочки, вони хороші в салатах. Примітно, що дайкон майже не містить гірчичних масел, він не збуджує серцеву діяльність, тому його можна включати в раціон людей похилого віку і дітей.

Коренеплоди багаті не тільки соковитою клітковиною - вони містять у великій кількості бета-каротин, який зміцнює їмунитет. Цікаво, що при будівництві єгипетських пірамід в харчовий раціон рабів включали поряд з часником і цибулею редьку (всі різновиди редьки надзвичайно корисні). До нас редька прийшла зі Сходу (батьківщиною цього овоча вважається Китай). Японська редька дайкон в Латвію потрапила із Західної Європи років десять тому, причому в якості плодів. А перші її насіння, швидше за все, завезли «човники» з Південно-Східної Азії.

Про лікувальні властивості редьки відомо було ще до нашої ери. Аполлон, якщо вірити легенді, готовий був віддати за редьку скільки золота, скільки важить вона сама. Коли нам стали доступні праці східної медицини, ми дізналися про дивовижні властивості дайкона.

У Мексиці існує свято цього овоча. У провінції Оахака за добу до Різдва святкується так звана «Ніч редисок». З наближенням сутінків фермери цілими сім'ями збираються на міській площі, щоб встановити намети та лотки, де вони демонструють складні картини і скульптури, вирізані з редиски, вирощеної спеціально до свята. «Редиска і тільки редиска» - такий девіз щорічного фестивалю. Проводиться він з середини минулого століття, коли іспанці вперше привезли цей овоч в Мексику. Привезли і здивувалися, побачивши, що там він росте зовсім не так, як у Європі. По-перше, він виростає до розміру великої картоплини, а по-друге, має зовсім не круглу форму, а перекошений і викривлений – грунт в Мексиці кам'янистий. Однак цей недолік негайно ж був перетворений винахідливими мексиканцями в гідність. З редисок незвичайної форми вони стали вирізати квіти і тварини, а також складати цілі сцени з Біблії, місцевої історії і легенд ацтеків. І до того захопилися, що зараз в «Ніч редисок» на виготовлення фігурок і композицій витрачається не менше 30 тонн цього їстівного матеріалу. Ще стільки ж бере участь у конкурсах - на найдовшу, саму товсту, саму худу, саму круглу і так далі редиску. «Переможниця» в кожній з цих номінацій прославляє городника, який виростив чудо-овоч, на всю Оахака.

Буряк - вавілонське дивО

За легендою, буряк родом з Вавилону. У Талмуді говориться: «У Вавилоні немає прокажених і страждаючих гнійними виділеннями, тому що там їдять буряк, п'ють мед і омиваються водами Євфрату». Стародавні народи цінували буряк не стільки як їжу, скільки за її лікарські властивості. Першими навчилися розводити буряк перси, слідом за ними - турки і древні римляни.

Цікаво, що в давнину перси, турки і римляни вважали буряк символом сварок. У ті часи в Європі їли «вершки», а в Азії «корінці». Слід зазначити, що листя буряка, використовують в салатах, не менш цінні, ніж коренеплоди, так як в них міститься дуже багато каротину - вітаміну А і фолієвої кислоти. У саксів був у давнину своєрідний звичай: угодного нареченого, який приїхав свататися в будинок нареченої, пригощали киселем, ну а якщо бажали, щоб він забирався геть, - підносили вареного буряка.

Греки дуже цінували цей овоч. Навіть робилися подячні підношення - сріблом у формі буряка.

На Русі здавна шанобливо ставилися до буряка. Буряковий сік застосовували при зубному болі, кровотечах, захворюваннях легенів.

Встановлено, що клітковина, а також яблучна, лимонна та інші кислоти, що містяться в буряку, корисно впливають на організм при порушеннях травлення і хворобах печінки. До того ж, крім вітамінів, в буряці виявлені такі мікроелементи: кобальт, рубідій, цезій, мідь, цинк, залізо, хлор, калій, фосфор, сірка, магній. Багато з них регулюють процеси кровотворення, і люди, регулярно вживають буряк, зазвичай не страждають недокрів'ям.

Тертий буряк прикладають до виразок і пухлин, що сприяє зціленню. Дивно діє червоний буряк на клітини ракової пухлини. Через 2-4 тижні лікування наставали ознаки поліпшення загального стану хворого, знижувалася температура, йшла надбавка у вазі, поліпшувався склад крові. Наукові дослідження показали, що на ракові клітини впливають актоціани - фарбуючи з'єднання з групи рослинних фенолів. Актоціани черники, чорної смородини, чорної бузини, червоного вина, звіробою також здатні зупиняти розвиток ракових клітин. Але червоний буряк, як з'ясувалося з експериментів, діє у вісім разів ефективніше. До речі, виділені в чистому вигляді актоціани цілющими властивостями не володіють, не володіє ними і варений буряк.

Цибуля - особливий овоч

Цибуля - найпоширеніший, популярний і дуже давній овоч. Більше шести тисяч років вживають його і в їжу, і в лікувальних цілях. Вживали цибулю в їжу ще древні єгиптяни. У V в. до н. е.., за словами Геродота, на великій піраміді Хеопса був напис: «За редьку, цибулю і часник, що йдуть в їжу рабам, заплачено 1600 талантів срібла». Величезна сума на ті часи! Історія доносить до нас і інші цікаві відомості. В епоху хрестових походів французи вимінювали у сарацинів полонених співвітчизників за ціною вісім цибулин за людину. А лицарі, закуті в сталеві лати, носили цибулину на грудях як талісман. А ось стародавні греки цибулю вважали їжею бідних - через стійкого різкого запаху. Самою презирливою була характеристика: від нього несе цибулею. На жаль, подібні проблеми виникають і зараз: хворому рекомендують лікування цибулею, а він соромиться неприємного запаху від нього. А адже які тільки хвороби не лікують цибулею! Зниження зору, ревматизм, склероз судин головного мозку, гіпертонію, атеросклероз, атонію кишечнику, простудні захворювання. Він застосовується навіть в косметичних цілях - у вигляді масок для волосся..